Відповідь стала складнішою, ніж просте «ні».
Сучасні мовленнєві нейропротези реєструють активність ділянок моторної кори та перетворюють її на текст або синтезований голос. У 2025 році дослідники продемонстрували систему, яка відтворювала мовлення чоловіка з БАС майже в реальному часі — разом з окремими елементами інтонації та наголосу.
Зазвичай для цього людина повинна намагатися говорити, навіть якщо її справжній голос уже неможливо зрозуміти.
Але інше дослідження показало: після індивідуального навчання нейроінтерфейс може декодувати й внутрішнє мовлення — речення, які людина промовляє подумки.
Це ще не читання всіх думок. Система не отримує доступу до спогадів, образів чи емоцій. Їй потрібні імплантовані електроди, калібрування та конкретний мовленнєвий контекст.
Проте в експерименті вдалося розпізнати частину внутрішніх слів, які виникали під час рахунку та запам’ятовування. Отже, питання ментальної приватності вже перестало бути суто фантастичним.
Дослідники запропонували «ментальний пароль»: система залишається заблокованою, доки користувач подумки не вимовить ключове слово. Точність розпізнавання команди ввімкнення у випробуванні становила 98,75%.
Мета цієї технології — повернути комунікацію людям із паралічем, БАС або наслідками інсульту. Але справжній прогрес вимірюватиметься не лише точністю декодування.
Нейропротез має повернути людині голос — і водночас залишити за нею право не озвучувати власні думки.
Джерела: "Cell" (https://doi.org/10.1016/j.cell.2025.06.015), "Nature" (https://doi.org/10.1038/s41586-025-09127-3).
А ви погодилися б користуватися таким пристроєм, якби він міг повернути мовлення, але потребував доступу до нейронних сигналів?